Головні тенденції, які притаманні сучасній освіті в Україні, можна визначити тільки аналізуючи процеси, що відбуваються в державі як складній соціально-економічні системі, а також у єдності з розвитком міжнародної освітньої сфери. Розвиток системи освіти, згідно з однією із суттєвих ознак системних утворень, впливає на всі підсистеми, в тому числі й на управління, що в свою чергу відбивається на його закономірностях.

До основних тенденцій р&# 121i85b 1086;звитку освіти на сучасному етапі державотворення можна віднести:

nihil

Швидке старіння наукової інформації, новий зміст освіти, поява нових технологій, реформування соціально-економічної системи створили в суспільстві ситуацію, коли стало неможливо навчатися чогось один раз на все життя і тим самим заклали потребу в освітян постійно поглиблювати й оновлювати свої знання. Вміння й навички. Таким чином склалися передумови, що зумовили потребу нових підходів до підготовки сучасного керівника ЗНЗ.

Завдяки змінам в суспільній свідомості з’явилися нові цінності в освіті – пріоритети саморозвитку. Самовдосконалення, самоосвіти над передачею знань, умінь та навичок, звідси – і інтересів особистості над навчальним планом і навчальними прогарами.

Керівник має усвідомити, що домінантою сучасного освітнього процесу є творча функція, яка віддає пріоритет формуванню творчої особистості.

Діяльність, яку організовує керівник, вважається творчою якщо її продукт характеризується новизною. Тому перед керівником стоїть завдання організувати роботу вчителів, яка б була спрямована на здобуття учнями нових знань, тобто організувати творчий навчальний процес на підставі широкого поля активності та самостійності самих учнів. У цьому і проявляється сучасна стратегія реформи освіти, де учень є не об’єктом навчання, а суб’єктом пізнання. Лише за таких умов знання стають дієвими, функціональними, не відірваними від життя.

Все це вимагає від керівника проектування та впровадження нових технологій в організацію управління школою. Такі технології мають забезпечувати поєднання репродуктивних методів отримання інформації з методами проблемного пошуку рішення. Нові технології відрізняються від традиційних максимальною індивідуальністю та оптимальним управлінням керівника, що потребує певних змін в організації всього керівного процесу.

Одним із чинників, який впливає на творчу діяльність керівника, є своєчасне отримання наукової та методичної літератури.

На сьогодні, ведуться численні дискусії про те, якою має бути освіта ХХІ століття. За останні роки в освітній системі відбулися істотні структурні зміни. Зумовлені розвитком Інтернету та його зростаючим впливом на всі сторони діяльності суспільства. Сучасний рівень розвитку комп’ютерної техніки та програмного забезпечення надає широкі можливості щодо модернізації та підвищення ефективності навчання. Тому на сучасному етапі інформатизацію освіти треба розглядати як один із найважливіших засобів реалізації нової державної освітньої парадигми, яка задекларована в Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті та програми “Учитель”.

Важливим завданням для кожного керівника стає набуття навичок використання сучасних інформаційних та комунікативних технологій в своїй діяльності. Варто зазначити, що грецьким словом “технологія” завжди називали ті види діяльності, завдяки яким люди успішно досягали поставленої мети щодо задоволення своїх потреб.

Освіта має постійно адаптуватися до суспільного розвитку, використовуючи попередній досвід, транслювати його здобутки, головні цінності, досягнення. Перебудова системи освіти з метою надання їй більшої гнучкості, урізноманітнення навчальних програм, забезпечення переходів з одних напрямків освіти до інших, зокрема від професійно-технічних до загальноосвітніх, дозволять адекватно реагувати на вимогу привести пропозицію освіти у відповідність до попиту на ринку праці [].

нами виявлено, що сучасними науковими підходами в управлінні інноваційною діяльністю у ЗНЗ є системно-синергетичний, цілісний, гуманістичний, діалектичний, концептуальний підходи; пріоритетними принципами – демократизм, гуманізм, національна спрямованість, відкритість, інноваційність [].

інноваційності, який характеризується нами як наявність у керівників спрямованості на необхідність постійного оновлення освітнього процесу внаслідок застосування освітніх інновацій і забезпечується організаційно-управлінськими, фінансово-економічними та психолого-педагогічними змінами.

інноваційної діяльності, віднесено:

структуру управління закладом освіти (за видами діяльності - виховна, навчальна, управлінська; за формами управління – формальна (державна), неформальна (громадська); за суб’єктами і об’єктами управління – керівник ЗНЗ, керівник інноваційного проекту в ЗНЗ, учасники інноваційної діяльності);

авторів й учасників інноваційних проектів, що здійснюються на різних етапах інноваційного процесу у школі і забезпечує вирішення найважливіших проблем освіти на даному етапі її розвитку;

принцип прискорення розвитку інноваційних процесів у системі освіти [].

Реалізація принципу переходу від стихійних механізмів перебігу інноваційних процесів до свідомо керованих передбачає визначення і відпрацювання ефективного механізму свідомого управління зміною станів. Створення дієвого механізму має відбуватися у різних напрямах. Один із низ пов’язаний із поєднанням процесів створення нового, його освоєння педагогами і застосування на практиці в одному навчальному закладі, яким може бути школа як керована інноваційна система.

Принцип інформаційної, матеріально-технічної, кадрової забезпеченості передбачає обов’язкове інформаційне, матеріальне, кадрове забезпечення інноваційних процесів на кожному з основних етапів. Зокрема, створення педагогічних інновацій вимагає достатнього потенціалу творчих людей у колективі, здатних виступити їх авторами чи співавторами. Це потребує відповідної матеріально-технічної бази – наявності комп’ютерної техніки, іншого сучасного обладнання.

Принцип прискорення розвитку інноваційних процесів у системі освіти розкриває ефективність організації та механізми реалізації інноваційних процесів. Він означає прогресування інноваційних змін унаслідок їх раціональних запроваджень у практику освітніх закладів

Зокрема, принцип інноваційності в управлінні ЗНЗ характеризується різними проявами, а саме, як підтримка інноваційної ініціативи, творчості, самодіяльності і самостійності об’єктів управління.

Підтримка інноваційної ініціативи об’єктів управління забезпечується керівником ЗНЗ у разі подання на педагогічну раду будь-яким педагогічним працівником, у тому числі і науковим консультантом, або групою працівників, відповідної наукової чи науково-методичної розробки у вигляді педагогічної інновації, який, як правило, має вигляд педагогічної технології, педагогічної системи, підручника, посібника, методики тощо.

Розробник педагогічної інновацій, або той, хто готується до її впровадження в конкретний заклад освіти має написати відповідний нормативно-методичний документ (заявку на експеримент), переконати членів адміністрації і педагогічної ради у її ефективності, витратити достатньо часу, професійних й інтелектуальних можливостей для її описання й рецензування. Це, в свій час, потребує серйозного ставлення виконавців до розробки педагогічної інновації, яка з часом стає для них основою подальшої творчої діяльності і не дає можливості працювати на менш продуктивному рівні.

Ініціювати педагогічну інновацію можуть не лише педагогічні працівники, а й керівники ЗНЗ, керівники органів управління освітою. У коли інноваційну діяльність ініціюють керівники, то позиція керівника ЗНЗ є виконавською, узгоджувальною; її підтримка відбувається на засіданні колегіального органу управління закладом освіти – ради школи. Такі інновації віднесені за нашою класифікацією до масштабних і потребують обов’язкової наявності попереднього експерименту й апробації з позитивними експертними висновками, наказу відповідного органу управління освітою.

Підтримка творчості з боку керівника ЗНЗ забезпечується під час проведення систематичних конкурсів на кращу науково-методичну розробку серед педагогічних працівників школи та виставок, що проводять предметні чи галузеві методичні об’єднання, творчі об’єднання вчителів школи, а також участі в районних, міських, обласних, загальнодержавних професійних конкурсах і виставках. Сьогодні цей рух набуває своєї вагомості і практично немає загальноосвітніх навчальних закладів, які б не були зацікавлені у проведенні таких управлінських заходів. Під час таких конкурсів і виставок можна очікувати не лише на підвищення представницької ролі закладу освіти і педагогічних працівників, а й на отримання відповідної інвестиції з боку спонсорів, інвесторів, керівників органів управління освітою.

Підтримка самостійності об’єктів управління забезпечується керівником ЗНЗ у формі наказу чи розпорядження по школі, в якому передається частина управлінських повноважень відповідній групі педагогічних працівників для виконання будь-яких нових зобов’язань. Як правило, такими зобов’язаннями є завдання розробки чи впровадження педагогічних інновацій, а групами, які є частково самостійними (можливо навіть з окремим розрахунковим рахунком у банку) є групи проектантів педагогічних інновацій, які підпорядковуються безпосередньо науково-методичній раді, працюють спільно з науковим консультантом, науковими установами. Практично кожна група творчих учителів може стати самостійним об’єктом управління в ЗНЗ з частковою функцією суб’єкта управління 

Таким чином, принцип інноваційності в управлінні ЗНЗ реалізується через підтримку з боку керівника школи інноваційної ініціативи об’єктів управління, їхньої творчості, самодіяльності та самостійності.

Застосування принципу інноваційності в управлінні ЗНЗ в усіх його проявах спрямовує керівників ЗНЗ (директорів, заступників, наукових консультантів, завідуючих методичних об’єднань, керівників інноваційних проектів та інших категорій педагогічних працівників, які здійснюють управлінську діяльність на різних рівнях управління) на демократизацію процесу управління; забезпечує внесення якісно нової зміни в мету і структуру управління, основні завдання, функції, форми, методи, засоби і формує нові [].

Реалізація принципу інноваційності в управлінні ЗНЗ вносить якісні зміни у всі складові освітнього процесу (мету, основні завдання, функції, форми, методи, засоби) і формує нові. А саме:

завданнями – спрямування на постійне переведення соціально-педагогічної системи у якісно новий стан (від більш “закритої” до більш “відкритої” системи); постійна соціальна, матеріальна і психологічна підтримка педагогів – новаторів; створення правових, організаційних і психологічних умов забезпечення експериментальної діяльності; залучення різних інвесторів; участь у міжнародних освітніх інноваційних проектах; підключення до комп’ютерної мережі Інтернет; розширення та поглиблення функціональних обов’язків учасників навчально-виховного процесу.

будь-яка освітня інновація, що впроваджується в заклад освіти привносить суттєву зміну у кінцевий результат його діяльності;

Вказані закономірності в управлінні інноваційною діяльністю в ЗНЗ описуються Л.І.  Даниленко  через пряму залежність інноваційної діяльності та якістю освітнього процесу, матеріальним, фінансовим, інтелектуальним добробутом організації і її учасників та обернену залежність інноваційної діяльності і часом, витраченим учасниками навчально-виховного й управлінського процесів на виконання додаткових функціональних обов’язків, інтелектуальними витратами її учасників. Друга залежність характеризується витратами учасників інноваційної діяльності, які є різними на різних етапах існування інновації [].

Основним завданням відбіркової моделі є – надання максимально якісної освіти найбільш здібним учням і достатню всім іншим, постановочна модель – створює умови для організації предметно-урочної диференціації; модель змішаних здібностей – реалізує принцип оптимального інтелектуального фону; інтеграційна модель – забезпечує особистісний розвиток учнів; інноваційна модель – має модульну організацію діяльності всіх членів освітнього процесу [].

Зміст розвиваючих функцій управління полягає в управлінні інноваційною діяльністю і тому реалізується шляхом розкриття:

2. Захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання [].

До адміністративних методів управління соціальними системами належать організаційні та розпорядчі; до економічних – сукупність способів забезпечення раціонального використання економічних законів у господарській діяльності; до психолого-педагогічних – способи впливу на об’єкт управління, пов’язані із системою заохочення.

В умовах менеджменту освітніх інновацій значне місце посідає метод впливу керівника на економічні інтереси колективу і окремих його членів, тобто економічні методи управління.

До вербальних методів управління віднесено: індивідуальну та групову бесіду, діалог, інструктаж, консультацію, які проводить керівник ЗНЗ з підлеглими; до дослідницьких - аналіз та синтез прийнятих управлінських рішень членами адміністрації школи, моніторинг якості навчально-виховного процесу; до ілюстративно-показникових – застосування стендів, таблиць, графіків тощо; до техніко-технологічних – застосування сучасних технічних засобів в управлінні [

та їх застосування

Діалогізм в управлінні ЗНЗ розглядаємо як таке явище, коли кожний учасник навчально-виховного й управлінського процесів має право висловлювати вільно власні думки, опонувати керівникові.

Принцип діалогічності в управлінні забезпечується: пізнанням світу в органічній єдності з іншими способами його розуміння; формуванням діалогічного розуміння особистістю вільного культурного спілкування з іншими людьми і з собою; пріоритетністю особистості учня і вчителя в освітньому процесі.

теоретико-методологічною основою діалогічного спілкування;

розробити обов’язкові вказівки і накази для всіх учасників навчально-виховного процесу;

Застосування персональних комп’ютерів та електронної мережі Інтернет в управлінській діяльності керівників ЗНЗ дозволяє забезпечити: своєчасність сприйняття і передачі оперативної інформації до будь-якого адресата; своєчасність передачі й отримання аналітичної інформації; надання оптимального об’єму інформації з вірогідністю не нижче допустимого рівня; надання рекомендацій за вибором рішень та скорочення тривалості процесу вироблення рішення.

В цілому, інформаційне забезпечення управління ЗНЗ є спеціально організованою системою збору, обробки, збереження та застосування чітко визначеного комплексу інформації, що відображає реалізацію цілей та завдань організації і на сучасному етапі розвитку має суттєве значення [].

Адміністративно – функціональна технологія управління ЗНЗ характеризує управлінський процес без урахування теорії менеджменту й появи ринкових відносин; конкурентно-представницька технологія – враховує менеджмент і ринкові умови, проте не враховує появу інновацій і інвестицій, які з’явились в системі освіти і в тому числі в системі загальної середньої освіти останнім часом.

У період переходу України до ринкових відносин для ЗНЗ актуальним стає питання застосування теорії педагогічного менеджменту, що дає можливість запровадити додаткові об’єктивні критерії оцінювання результативності праці кожного працівника, а керівника – наблизити до його проблем. У такій освітній організації утверджується демократичний стиль управління; пріоритетними стають колегіальні форми управління; організаційною структурою лінійно-функціональна; підвищується конкурентоспроможність закладу освіти, він набуває позитивного іміджу , під яким в теорії розуміється “образ натуралізованої реальності, який описує природу явища, його сутність без прикрас і культурної обробки”[]. Таку організаційну модель управління називають конкурентно-представницькою, в ній керівник (К) розміщується у площині об’єкту управління і відіграє важливу роль у формуванні іміджу ЗНЗ спільно з іншими членами колективу. У колективі діє єдина команда. Така модель обґрунтовується науковими засадами теорії менеджменту 

Практично в усіх інноваційних ЗНЗ вводяться додаткові адміністративні посади, такі як: заступник директора з науково-методичної роботи, координатор проекту, диспетчер – координатор, “тьютор”, науковий консультант, керівник творчої педагогічної майстерні тощо.

Керівник – диспетчер – нова посада в особистісно-орієнтованій системі навчання, в якій підвищується роль учителя як наставника – фасилітатора (від англ. Fasilitate – “той, що допомагає”) роботи [].

Здійснення інноваційної діяльності у ЗНЗ передбачає збільшення у керівника управлінських функцій. Поряд із класичними (традиційними) функціями управління ЗНЗ керівники в менеджменті освітніх інновацій виконують ряд додаткових функцій, таких як: прогностична, консультативна, менеджерська, представницька, інформаційна, політико-дипломатична, проектна та ін [].

Особлива увага сучасними дослідниками приділяється прогнозуванню результатів розвитку ЗНЗ. Для цього керівник інноваційного ЗНЗ має оволодіти не лише емпіричними і теоретичними методами педагогічних досліджень, а й науково прогностичними, до яких, на думку Б.С.Гершунського можно відносити інтуїтивні і формалізовані [].

1. Здійснення інноваційної діяльності в ЗНЗ передбачає зменшення кількості навчальних годин для засвоєння учнями теоретичних знань, практичних умінь і навичок. Так, навчання учнів в експериментальних класах, де реалізуються інноваційні освітні програми, такі як “Розвивальне навчання”, “Крок за кроком”, “Довкілля”, “Росток” , “Азимут” та інші є випереджальним, про що стверджується в розробках педагогів – новаторів: О.К.Дусавицького, В.В.Давидова, Н.З.Софій, В.Р.Ільченко, Т.М.Пушкарьової, С.І.Подмазіна та ін [  ].

В управлінні інноваційною діяльністю в ЗНЗ на перший план висуваються функції, що спрямовують заклад освіти на постійний розвиток (бачення стратегії та розвитку), керівництво та моніторинг освітнього процесу, мотивацію та управління персоналом, управління розвитком та фінансами, внутрішню та зовнішню комунікації. Кожна з цих функцій управління ЗНЗ забезпечується відповідними управлінськими операціями і діями керівника, а саме:

функція керівництва та моніторингу освітнього процесу забезпечується: діагностуванням усіх видів діяльності, що здійснюються в ЗНЗ (навчальна, розвивальна, управлінська); організацією, координуванням і коригуванням діяльності всіх підрозділів школи; контролем і обліком діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу;

функція мотивації й управління персоналом забезпечується: мотивацією діяльності членів педагогічного й учнівського колективів, працівників школи; підвищенням рівня професійної компетентності педагогічних працівників; створенням умов для отримання професійних консультацій з галузі інноватики, методики, менеджменту, прогностики, техноматики, психології, медицини, соціології, філософії та інших нових наукових галузей;

функція управління розвитком та фінансами забезпечується: фандрайзингом (залученням інвестицій); раціональним використанням людських, матеріальних, фінансових ресурсів; маркетингом освітніх послуг;

Раціональне поєднання цільових і спрямовуючих на розвиток функцій управління, сучасних форм, методів і засобів управління ЗНЗ, застосування принципу інноваційності в управлінні ЗНЗ забезпечує ефективну діяльність з формування творчого потенціалу колективу вчителів та учнів; професіоналізму керівника; демократичних, гуманних, відкритих стосунків між учасниками навчально-виховного й управлінського процесів [].

В теорії інноваційного менеджменту, як правило, працює інноваційний менеджер – це винахідник, який долає перешкоди, пов’язані з використанням винаходу; підприємець, який користуючись монополією на результати розумової праці, надані йому завдяки патенту, береться за реалізацію чужої ідеї, ініціює її практичну реалізацію; активний консультант, який орієнтує громадську думку на використання нововведення; особа, яка спроможна розв’язати нетрадиційну економічну (технічну, соціальну) проблему.

Для досягнення визначених цілей інноваційний менеджер повинен мати достатні знання, високу культуру, незаурядні здібності бачити і вирішувати проблеми. Поряд з ентузіазмом він повинен так підходити до пошуку альтернатив, конструюванню невідомого і незвичного, образ якого вже сформувався. Інноваційний менеджер практично виконує функцію конструювання результату і шляхів, що ведуть до нього. В рамках організації він інколи повинен іти на різні компроміси.

На сучасному етапі розвитку української держави керівник-менеджер для будь-якої галузі діяльності є вкрай потрібним, у тому числі й для розвитку системи освіти. Вітчизняні вчені вважають, що “менеджер-управлінець – це спеціаліст з управління в сучасних умовах; автономний працівник, який створює особливий вид продукції – рішення, режим праці, критерії ефективності, ціну, місце у прибутках виробництва” ; “професійний керівник освіти, який здобув відповідну підготовку”; “керівник – професіонал, який може займати будь-яку управлінську посаду: директор, заступник директора, начальник відділу освіти, інспектор тощо” [].

Л. І. Даниленко  розробила модель готовності керівника ЗНЗ до управління інноваційною діяльністю – модель інноваційного менеджера. Вона включає в себе: сукупність знань, наукових основ управління і менеджменту, в т.ч. менеджменту освітніх інновацій, умінь і навичок здійснювати ефективне управління, мотивацію управлінської діяльності та особистісні і професійні якості, які є її “серцевиною” ( рис. 1.5) [].

Рис. 1.5 Базова модель готовності керівника ЗНЗ до управління інноваційною діяльністю

Керівник ЗНЗ, підготовлений до управління інноваційною діяльністю характеризується:

Л. І. Даниленко  виділяє такі причини пов’язані із труднощами управління навчальним закладом: відсутності підготовлених інноваційних менеджерів освіти; недостатності знань з теорії менеджменту освітніх інновацій й освітнього менеджменту, педагогічної інноватики, техноматики та інших сучасних галузей науки у керівників ЗНЗ; відсутності достатньої практики управління інноваційними процесами у школах; відсутності цільової програми підготовки керівників ЗНЗ до управління інноваційною діяльністю [  ].

Таким чином управління інноваційною діяльністю в ЗНЗ має свою специфіку і забезпечується:

вміннями керівника: забезпечити умови для здійснення системного психолого-педагогічного експерименту змісту освіти та його науково-методичного й організаційного забезпечення; розвивати власні можливості, відтворюючи управлінську діяльність на творчому рівні; професійно володіти управлінськими функціями, формами і методами; раціонально розподіляти управлінські функції між підлеглими на демократичних засадах, запроваджуючи у штатний розпис нові адмiнiстративнi посади, створюючи творчі групи вчителів (групи проектантів) та вiдповiднi науково-методичні кафедри (об'єднання);

переконаннями керівників про те, що ЗНЗ є відкрита соцiально-педагогiчна система, яка не є стабільною і обумовлюється постійними змінами й перетвореннями, описуються відповідними закономірностями нерівноважних (стохастичних) систем, в тому числі законами і закономірностями інноваційного освітнього менеджменту.

Важливим для нашого дослідження є розгляд управління на рівні організації (загальноосвітній навчальний заклад) в умовах реформування суспільства і переходу його на ринкові відносини; теоретичних основ управління загальноосвітнім навчальним закладом в умовах ринку з появою елементів комерційної діяльності, інвестиційної діяльності, самофінансування, інновацій тощо.

Розглянуто фундаментальні поняття нашої роботи „інновація” та „нововведення”, а також структуру освітньої інновації.

З’ясовано поняття „інноваційний процес”, закономірності його перебігу.

Узагальнено поняття „інноваційна діяльність”, визначено її структуру.

Дано визначення педагогічній технології, а також для більше глибокого розуміння управлінської інноваційної технології звернуто увагу на розгляд термінів управління та менеджмент. Для цього було проаналізовано вітчизняну та зарубіжну літературу.

Обґрунтовано необхідність провадження інноваційних технологій в систему управління ЗНЗ на основі провідних тенденцій управління в умовах здійснення інноваційної діяльності: відхід від принципів авторитарної, заідеологізованої педагогіки, схвалення принципів інноваційної педагогіки (в тому числі інноваційності – змінюваності); орієнтація на самофінансування, підприємницьку діяльність, одержання інвестицій; прагнення керівників оволодіти сучасними технологіями професійного менеджменту і втілити їх в управлінську діяльність; конкуренція закладів освіти різних типів.

Отже, впровадження інновацій потрібне для активізації суспільних і державних зусиль, щоб вивести загальноосвітні навчальні заклади на рівень міжнародних стандартів і досягнень.