Сфера дії трудового права України 616c25g
Природа трудового права як галузі права – дуалістична. Подвійни 616c25g й характер цієї галузі права визначається її історични 616c25g м походженням. З одного боку, трудове право регулює взаємовідносини 616c25g між працівни 616c25g ком та роботодавцем як двома приватни 616c25g ми особами, які, отже, не мають відносно один одного ніяких владни 616c25g х повноважень, а тому вони 616c25g взаємодіють на засадах рівності (тобто договірни 616c25g х засадах). Стаття 1 Цивільного кодексу України 616c25g , прийнятого 16 січня 2003 р., закріплює положення, згідно з яким цивільни 616c25g м законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини 616c25g (цивільні відносини 616c25g ), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасни 616c25g ків. Відповідно трудове право як галузь права у цій своїй частині вийшла із надр цивільного права по мірі усвідомлення суспільством особливої соціальної, економічної і правової природи трудового договору. Трудовий договір має своїм предметом здатність людини 616c25g до праці як особливу властивість людської особистості, що є невід’ємною від цієї особистості. Отже, цей предмет і договір, який його оформляє, володіють особливою природою, що виділяє їх із звичайного майнового обігу та звичайни 616c25g х майнових угод, тому що сучасна правова свідомість не допускає зведення людини 616c25g в цілому, окремих властивостей її особистості до категорії речей.
перетворенням трудового найму в суспільно значиме явище з’ясувалося, що регулювання цих відносин тільки засобами приватного права (індивідуально-договірни 616c25g ми методами) є явно недостатнім. Більше того, не забезпечує соціальної справедливості через те, що учасни 616c25g ки трудового договору, рівні формально (юридично), але не рівні фактично – при укладенні трудового договору, і нерівні формально та фактично – при його реалізації. В результаті створюється доволі широке законодавство, а у сфері адміністративного (поліцейського), тобто публічного права – великий розділ, який визначає правові форми втручання держави у взаємовідносини 616c25g праці та капіталу. Внаслідок специфіки предмета законодавства та адміністративного регулювання в сфері публічного права виділилася специфічна галузь, що орієнтована на регулювання трудових відносин. У подальшому вона одержала назву “Трудове право”.
Нині галузь трудового права функціонує як результат синтезу приватноправового та публічноправового регулювання особливої сфери суспільни 616c25g х відносин, які опосередковують людську працю. Нарешті, вже в межах самого трудового права як галузі та правової науки був сформульовани 616c25g й та практично реалізовани 616c25g й принцип соціального партнерства, невідомий ні для галузей публічного, ні для галузей приватного права, – як системи правових засобів взаємодії суб’єктів, котрі уособлюють як публічни 616c25g й, так і приватни 616c25g й інтереси, що забезпечує облік та компроміс цих інтересів. Таким є загальне розуміння сучасного трудового права, до якого з вра- хуванням наших національни 616c25g х особливостей має прийти Україна.
Із вказаного випливають дві основні тенденції у змінах, що відбуваються в правовому регулюванні праці.
Ці тенденції мають свої конкретні прояви, які можуть бути зведені до двох груп: по-перше, спостерігається стирання межі між різни 616c25g ми галузями приватного права, взаємне прони 616c25g кнення загальни 616c25g х приватноправових методів у структуру всіх галузей приватного права, включаючи також і сферу правового регулювання праці; по-друге, розширення сфери дії трудового права на основі поширення загальни 616c25g х принципів правового регулювання праці на всі види несамостійної праці.
Указани 616c25g й процес означає включення до числа суб єктами трудового права, або їх відносили до ни 616c25g х із великими вилученнями та пересторогами.
Нині назріла нагальна необхідність чіткого визначення в трудовому законодавстві України 616c25g кола суб
|
