Передумови виникнення інноваційних процесів в управлінні ЗНЗ

Сьогодні перед Україною постають нові завдання, розв’язання яких 242d31c обумовлює  не лише долю здобутків сьогодення, а й перспективу розвитку на наступні десятиріччя. Зроблено відкритим і надзвичайно актуальним питання про стратегії, ресурси і механізми подальшої суспільної модернізації, особливо з огляду на глобалізаційні процеси, що набирали оберти із середини 90-х років [68,9].

Перший етап трансформацій в Україні завершено, «завдяки інноваційному імпульсу, що надала «інформаційна хвиля» науково-технічного прогресу суспільства…, прискорився темп цивілізаційного розвитку» [68,5]. Логічно, що подальший розвиток суспільства є розвитком інноваційних реформ, серед яких 242d31c значну роль відіграють реформи в освіті.

на збереження досягнень минулого й, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду розвитку педагогічної освіти є пошук нового змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання й управління; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження інновації.

На сьогодні Україну зараховують до країн, визначених як «ринки, що народжуються» (emerging - markets). Одним із критеріїв віднесення її до цієї категорії Світовий банк вважає Валовий національний продукт на душу населення. Віднесення України до категорії країн з емерджентними (англ. emergence

і його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в основних ситуаціях.

Розвиток системи і змісту в сучасному світі відбувається в контексті глобальних освітніх тенденцій (мегатенденцій), серед яких 242d31c найпомітнішими є:

Ці тенденції свідчать, що головною функцією освіти є розвиток людини. Освіта має забезпечити кожному, хто навчається, широкі можливості для здобуття таких 242d31c умов розвитку та підготовки до життя:

пріоритетні завдання шкільної освіти: формування освіченої, творчої особистості, становлення його фізичного та морального здоров’я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення й трансляція культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних та світових зразків. Одним із основних шляхів реалізації цих завдань є наукове обґрунтування нової системи управління освітою, відпрацювання інноваційних моделей управління галуззю та важливих управлінських 242d31c рішень [  ].

globus global Intellectus information innova

XIX

Термін «інновація»як економічну категорію увів у науковий обіг у 1911 році, який ввів австрійський (пізніше-американський) вчений Алоїз Шумпетер(J.A Shumpeter дав визначення інноваціям та виокремив п”ять чинників інноваційного розвитку:

З середини XX століття на Заході поняття «інновація»стали використовувати в освітній галузі. Більшість дослідників та практиків дають визначення терміна згідно із тлумачними словниками:інновація(лат. іn-в , novus-новий) - нововведення , цілеспрямована зміна , яка викликає перехід

від одного стану в інший  [  ].

Гільбух Ю.З. та Дробноход М.І. вважають, що інновація – це пряма калька з англійської мови, в якій є слово «innovation», що означає нововведення, новина, новаторство [  ].

– Сіверський, О. Немчин), тлумачать інновацію як «використання нових ідей, науково–технічних розробок і, взагалі, будь–яких 242d31c творчих досягнень з метою одержання більш значимих, ефективних і корисних результатів в інтересах людини і суспільства в цілому»  [  ].

І.О. Котик визначає інновацію в освіті як «процес часткових змін, що ведуть до модифікацій деяких 242d31c окремо взятих цілей в освіті або засобів їх досягнення»  [  ].

із складного становища,розв'язати певну кризу ,то це кризові інноваціі;

3.Структурна ознака вказує на сферу застосування інваціі:

г)управлінська діяльність:

Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких 242d31c має бути формування високоадаптованої  до змінних умов, активної діяльності, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь–які труднощі: орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності навчально–виховного процесу і його результатів вимогам суспільства

ефективність (засвідчує об’єктивну можливість за допомогою новацій розв’язати завдання, заради яких 242d31c вони були створені);

закон обов’язкової реалізації інноваційного процесу. Будь–який інноваційний процес в якому є відкриття, рано чи пізно повинен реалізуватися. Що видно на досвіді видатних педагогів, які запропонували проблемне та програмове навчання (А. C. Макаренко, В. О. Сухомлинський, С. Т. Швацький);

Взагалі інноваційний процес вміщує сім елементів, поєднання яких 242d31c у ланцюжок створює його змістову структуру: ініціація – маркетинг; інновація - випуск інновацій – реалізація інновацій – моніторинг інновацій – оцінка ефективності – дифузія інновації.

Так, ініціація (від лат. initiatio – здійснення таїнств) – це діяльність, яка полягає у виборі мети інновації, постановці задачі інновації, пошуку ідеї інновації, її обґрунтуванні та матеріалізації.

Останнім є дифузія інновацій (від лат. diffuse) – розповсюдження інновацій у нових умовах, ситуаціях, колективах, регіонах тощо [  ].

Таке розуміння основних понять педагогічної інноватики дав нам можливість зрозуміти, що для здійснення інноваційної освітньої діяльності учасникам освітнього процесу необхідно додавати більше зусиль і творчості. Специфікою інноваційної освітньої діяльності є створення умов для реалізації творчих здібностей педагогів, спрямованих на розробку педагогічних інновацій. До таких 242d31c умов відносять зовнішні і внутрішні чинники, які спонукають керівників до здійснення системних і якісних змін у навчально–виховному й управлінському процесах. А саме, до зовнішніх чинників відносяться політичні, економічні й соціальні зміни, які відбуваються в державі і суспільстві – умови, що спонукають соціальну систему до здійснення інноваційної діяльності.

соціально–педагогічні (залучення педагогічних працівників до науково–дослідницьких 242d31c та науково–методичних досліджень);

реалізацію [див. рис. 1.3].

Узагальнюючи, можна сказати, що інноваційна діяльність ЗНЗ – це багатоаспектне поняття, яке розкривається сукупністю таких 242d31c понять, як:

Дослідник в галузі освітньої інноватики Л. І. Даниленко розробила етапи інноваційної освітньої діяльності. Вона визначала це поняття як процес внесення інновацій у навчання, виховання й управління закладами (установами, організаціями) освіти, який складається з таких 242d31c процесів:

Під навчальною інноваційною технологією слід розуміти такий підбір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких 242d31c суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу, тобто з’являється зацікавленість у навчанні, формується нова якість - навчання стає життєвою цінністю; під виховною – мистецькі засоби і прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування у нього особистісних цінностей, таких 242d31c як справедливість, чесність, відкритість, толерантність тощо; під управлінською – організаційно–структурні, економічні, психологічні, які створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

Слід наголосити, що в теорії педагогіки розглядаються й альтернативні освітні технології, які є відносно новими для вітчизняних педагогів. До цих технологій можна віднести систему вальдорфської педагогіки (Р. Штайнера), технологію вільної праці (С. Френе), технологія імовірнісної освіти (А. М. Лобка), технологію освітніх майстерень, педагогічні технології авторських 242d31c шкіл (В. О. Сухомлинського, А. С. Макаренка), школи адаптивної педагогіки (Б. А. Пройда, Е. А. Ямбург), школу – парк (М. А. Балабан), школу «завтрашнього дня» Д. Говарда, сучасні школи українських 242d31c педагогів (А. Захаренка, П. Псюка, А. Сологуба, Є. Гладченка та ін.) [  ].

Управління в англійському розумінні означає менеджмент (management) і використовується в трьох основних значеннях: «як функція, спеціальний вид діяльності в організаціях, певна категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з управління; спеціальна галузь, яка допомагає здійснювати цю діяльність»  [  ].

розробка заходів із співробітництва керівника й працівника, розмежування виконавчих і управлінських 242d31c функцій [  ].

А. Файоль досліджував функціональний аспект менеджменту, а його послідовник М. Вебер розвивав його інституціональний аспект, обидва вчені представляли адміністративно – бюрократичну школу. Наступним етапом в розвитку менеджменту було закладено основи теорії людських 242d31c відносин, зокрема, Е. Майо. Серед найбільш відомих представників пізнішого періоду розвитку напрямку поведінки варто назвати Аджириса К., Лайнерта Р., Д. Мак – Грегора, А. Маслоу, та ін.

У рамках галузі ефективного управління соціальними системами менеджменту починають розвиватися теорії операційного менеджменту (такого, який спрямований на виконання технологічних операцій і дій, використовує такі методи як прогнозування, моделювання, програмування тощо), інноваційного менеджменту (система управління інноваціями, інноваційним процесом та відносинами, що виникають у процесі впровадження інновацій), управлінських 242d31c інформаційних технологій (спрямована на своєчасне й ефективне забезпечення менеджерів необхідними даними на основі використання комп’ютерної мережі) та ін. [  ].