Ситуація, що нині склалася, характеризується наявністю логіко-структурних дефектів у правовому регулюванні дисциплінарної відповідальності суддів. Зокрема, можна вказати на такі недоліки: відсутність урегульованості низки процедурних моментів (неповнота правового регулювання); невідповідність назв статей їх змісту; недостатня чіткість і ясність у викладенні існуючих законодавчих приписів; суперечливість і дублювання деяких положень. Зупинимось на останньому твердженні детальніше.
Дублювання низки положень розд. VI “Дисциплінарна відповідальність суддів” Закону України “Про статус суддів” має місце й у гл. 4 “Дисциплінарне провадження відносно суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів” Закону України “Про Вищу раду юстиції”. Так, зміст п.1 ст.32 “Види дисциплінарних стягнень” першого закону повторюється й у ч.2 ст.37 “Види стягнень, які може накласти Вища рада юстиції” другого закону. Пункт 4 ст.35 “Розгляд дисциплінарної справи” першого закону відповідає ч.3 ст.42 “Розгляд дисциплінарної справи та прийняття рішення” другого закону. Аналогічна ситуація і зі ст.36 “Строки застосування і зняття дисциплінарного стягнення” Закону України “Про статус суддів” і ст.43 “Строки застосування дисциплінарного стягнення”, ст.44 “Погашення або зняття дисциплінарного стягнення” Закону України “Про Вищу раду юстиції”.
|
