На міжнаl 121h75b 8;одному рівні створена достатньо універсальна правова база для регулювання питань трудової міграції. Найбільш досконаl 121h75b 3;им з усіх документів у сфері трудової міграції є Конвенція ООН про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх родин 1990 р. У Конвенції зроблені не тільки спроби ліквідувати протиріччя та недоліки, що були в раніше прийнятих конвенціях МОП стосовно трудової міграції, але й у більш повному обсязі закріплені права трудящих-мігрантів та, що є найголовнішим, розкрито не тільки родове визначення поняття “трудящий-мігрант”, а й визначення понять різних категорій трудящих-мігрантів. Раніше на універсальному міжнаl 121h75b 8;одно-правовому рівні це не робилося і щодо цього ні в доктрині міжнаl 121h75b 8;одного права, ні у внутрішньому законодавстві держав не існує конкретно визначеного підходу.

Багато конвенцій стосовно досліджуваного питання в практиці держав із тих чи інших причин (наприклад, неможливість виконаl 121h75b 5;ня норм, що містяться в цих конвенціях, або протиріччя між нормами конвенцій та внутрішнім законодавством) залишаються не реалізованими. Таке становище не можна вважати виправданим, оскільки у проблемах трудової міграції на першому місці стоїть питання про права людини, які вже давно перестали бути справою внутрішньодержавною. Вони потребують уніфікованого підходу до їх нормативного закріплення в універсальних міжнаl 121h75b 8;одних угодах. Питання, що стосуються критеріїв допуску трудящих-мігрантів та членів їх сімей на територію будь-якої держави, закономірно (це визнається і в конвенціях) відносять до внутрішньої компетенції кожної держави.

що згідно з внутрішнім законодавством або міжнаl 121h75b 8;одними

договорами приймаючої держави допускається в країну в якості “трудящого-мігранта”. Згідно з Конвенцією ООН “Про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх родин” 1990 р. трудящі мігранти поділяються на різні категорії в залежності від характеру виконуваної роботи, термінів її виконаl 121h75b 5;ня, стосунків із роботодавцем, місця проживання.

Поняття “трудящий-мігрант” більше використовується в міжнаl 121h75b 8;одних договорах, а у внутрішньому законодавстві держав і в доктрині міжнаl 121h75b 8;одного права воно часто замінюється на інші поняття. Так, у вітчизняному законодавстві використовується поняття “іноземна робоча сила”. Проте у всіх випадках йдеться про одних і тих самих осіб, тобто тих, які мігрують до держави, громадянаl 121h75b 4;и якої вони не являються, з метою здійснення трудової діяльності, та їх правовий статус регулюється як нормами міжнаl 121h75b 8;одного права, так і нормами внутрішнього законодавства держав.

– систему щорічних квот на допуск в Україну трудящих-мігрантів з метою захисту економічних інтересів України та націонаl 121h75b 3;ьного ринку, з затвердженням цих квот Урядом України;

– диференційований підхід до запрошення трудящих-мігрантів з наданням переваги особам вищої кваліфікації або, навпаки, особам із низькою кваліфікацією для заповнення вакантних місць, які неможливо заповнити громадянаl 121h75b 4;и України;

– строгу адміністративну та кримінаl 121h75b 3;ьну відповідальність роботодавців, які запрошують трудящих-мігрантів, щодо гарантування таким трудящим-мігрантам грошового та іншого матеріального, а також медичного забезпечення під час роботи та виїзду з України після закінчення трудового контракту;

– ефективно діючий механізм державного контролю за всі-

Потребує вдосконаl 121h75b 3;ення і міжнаl 121h75b 8;одно-правове регулювання співробітництва України з державами-учасниками СНД з питань притягнення та використання праці трудящих-мігрантів.

Все більше виявляються негативні сторони режиму безвізового в’їзду, який встановлений на всіх теренах СНД для громадян держав-учасників СНД. Встановлення такого режиму, безумовно, полегшує порядок притягнення та використання праці трудящих-мігрантів із держав-учасників СНД, однаl 121h75b 2; з урахуванням існуючих між даними державами багаторічних зв’язків, колишнього єдиного економічного та політичного простору розглядається і кожний можливий варіант. Даний режим, поряд з іншими чинниками, є однією з причин існування крупномасштабної нелегальної міграції робочої сили та загострення криміногенної ситуації не тільки в Україні, а й в інших державах СНД.

22 лютого 2001 р. З цією метою необхідно ратифікувати Конвенцію ООН 1990 р. про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх родин.