Логіко-методологічний аналіз понят 939j93j тя “законодавча техніка”
Визначення понят 939j93j тя “законодавча техніка” є досить актуальною проблемою, бо єдиної думки про зміст даного понят 939j93j тя у філософії права та в загальній теорії держави і права поки що немає.
На думку румунського теоретика права А. Нашиц, понят 939j93j тя “законодавча техніка” можна розуміти в широкому або вузькому значеннях.
точки зору їхньої суті, змісту та операції, за допомогою яких рішення й здобувають свою специфічну форму вираження.
– це стадія власне технічної побудови норм із властивими їй технічними засобами і прийомами. Думається, що неприпустимо включати в зміст даного понят 939j93j тя такий елемент, як праворегулюючу діяльність у її процедурних і організаційних аспектах. Так, А. Нашиц пропонує розглядати понят 939j93j тя “законодавча техніка” виключно щодо тих прийомів і засобів, за допомогою яких рішення здобувають здатність реалізовуватися, сприйматися громадською думкою, тобто в плані технічних засобів і прийомів, які використовує законодавець при побудові правових норм.
Погоджуючись з А. Нашиц, Д.А. Керимов у питанні про неприпустимість включення законодавчої процедури як виду родового понят 939j93j тя “законодавча техніка”, зазначає, що А. Нашиц ігнорує те, що законодавча техніка містить у собі прийоми й засоби систематичної (і корпоративної та кодифікаційної) обробки законодавчого матеріалу. На його думку, ця частина законодавчої техніки займає в ній значне місце. Виходячи з цього, російський вчений розуміє дане понят 939j93j тя як визначену систему спеціальних знань, навичок оволодіння мистецтвом формування і формулювання законодавчих актів, необхідних при створенні нормативно-правових правил, законів, підзаконних актів та їх систематизації. У своїй праці “Законодавча техніка” вчений розглядає сутність закону, способи систематизації законодавчих актів, а також логіку стиль і мову закону.
Зазначимо, що Ю.А. Тихомиров вважає, що А. Нашиц трактує дане понят 939j93j тя дуже широко, тому що допускається змішування змістовних аспектів розробки правових рішень і правил із прийомами їх юридичного оформлення, а Д.А. Керимова критикує за намагання відобразити в даному понят 939j93j ті природу закону, норми структури, логіки, стилю, що певною мірою “розчиняє” дане понят 939j93j тя. А, отже, під “законодавчою технікою” варто розуміти насамперед систему правил і прийомів підготовки найбільш досконалих і доцільних за формою й структурою проектів нормативних актів.
За Тихомировим, вказане понят 939j93j тя – це система правил, призначених і використовуваних для пізнавально-логічного і нормативно-структурного формування правового матеріалу й підготовки тексту закону. Він погоджується з тим, що включення в понят 939j93j тя “законодавча техніка” усього процесу правотворення є неправильним, бо це не дозволяє адекватно відбити специфіку прийомів підготовки різних правових актів.
На думку А.Ф. Черданцева, під “законодавчою технікою” слід розуміти сукупність правил, прийомів, засобів і способів підготовки складання й оформлення нормативних актів, а А.І. Рарог і Ю.В. Грачова, представляючи понят 939j93j тя “законодавча техніка” у вузькому значенні (як точний виклад ratio
Як відомо, слово є матеріальною дійсністю понят 939j93j тя, тому звернемося до етимології слів, що служать при визначенні даного понят 939j93j тя для найбільш точного визначення його елементів.
Підкреслимо, що понят 939j93j тя “законодавча техніка” включає в себе термін “техніка”. Так, Г.І. Муромцев вважає, що застосування даного терміна до права є окремим випадком його використання в нетехнічній сфері соціального життя і є свого роду “прив’язкою”, покликаною окреслити рамки застосування понят 939j93j тя “техніка”. Термін “техніка” (від грецьк. techne – мистецтво, ремесло, майстерність) вживається для сукупної характеристики навичок і прийомів, що використовуються в якій-небудь сфері діяльності людини. Прикметник “законодавча” є похідним від іменника “законодавство”, що розуміється як складання й видання законів. Тому, як бачимо, найбільш підходить таке визначення: “Законодавча техніка – це сукупність навичок, прийомів (способів) і правил формулювання, складання, систематизації законів.”
Подальші міркування щодо даного понят 939j93j тя потребують визначення вказаних вище прийомів, способів, правил, а також зіставлення даного понят 939j93j тя з іншими – спорідненими. Однак очевидно, що це понят 939j93j тя належить до процесу складання саме законів, а не всіх нормативно-правових або індивідуальних правових актів (як вважають деякі вчені), що, на наш погляд, повинне охоплюватися такими понят 939j93j тями, як “юридична техніка” і “нормотворча техніка”.
|
