Соціаль 353j96d 85;е становище людини передусім визначається характером занять. Важливою умовою її життєдіяльності є праця, під якою у широкому значенні розуміють діяльність людини, спрямовану на видозміну і пристосування предметів природи для задоволення власних потреб. Для більшості населення будь-якої країни праця є засобом заробляти на життя, джерелом існування та достатку. Відсутність власних засобів виробництва змушує людину найматися на роботу до їх власника. Таке поєднання забезпечує інтереси трьох сторін: працівника – він отримує джерело існування; роботодавця, який ефективно використовує свою власність для її примноження; держави, оскільки у сучасних умовах вона повинна виконувати соціаль 353j96d 85;у функцію з підтримки абсолютної більшості свого населення.
Порушення вказаного зв’язку викликає матеріаль 353j96d 85;у незабезпеченість. Її причини можуть бути пов’язані з фізіологією людини (хвороба, старість, що призводять до втрати працездатності); зумовлюються демографічними (народження і виховання дітей) та економічними чинниками (відсутність попиту на власну робочу силу, втрата годуваль 353j96d 85;ика як джерела до існування тощо). У сучасних умовах реалізація будь-якої з названих причин для більшості працюючих з урахуванням низького рівня оплати праці створює небезпеку економічного характеру, породжує невпевненість у майбутньому. Тому перед суспільством, державними інституціями постає проблема забезпечення права на гідне людське існування (за термінологією Конституції України – на достатній життєвий рівень для кожного). Одним із напрямків її вирішення є розвиток системи державного соціаль 353j96d 85;ого страхування.
Серед суто економічних причин соціаль 353j96d 85;ої незабезпеченості головною виступає безробіття. Воно є неодмінним супутником ринку, адже попит на робочу силу має об’єктивне підґрунтя. Ринкова економіка по своїй суті неодмінно припускається кризи перевиробництва, кризи незадовільної пропозиції, в тому числі й робочої сили. Як економічне явище безробіття – це притаманна суспільству з ринковою економікою наявність значної маси людей, що не мають можливості застосувати свою працю. Антиподом безробіття є зайнятість, тобто діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі (ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення”).
В Україні захист від безробіття є одним із напрямків державної соціаль 353j96d 85;ої політики і здійснюється як на засадах соціаль 353j96d 85;ого страхування, започаткованого Законом України “Про загаль 353j96d 85;ообов’язкове державне соціаль 353j96d 85;е страхування на випадок безробіття”, так і через систему соціаль 353j96d 85;ої допомоги. Розмежування цих напрямків зумовлюється різним характером соціаль 353j96d 85;ого ризику, пов’язаного з ними. Визначення у Законі України “Про зайнятість населення” кола осіб, які серед зайнятих (п. 3 ст. 1) не можуть бути визнані безробітними (ч. 3 ст. 2), а також розмежування у Законі України “Про загаль 353j96d 85;ообов’язкове державне соціаль 353j96d 85;е страхування на випадок безробіття” коло застрахованих, в тому числі добровільно (п.3 ст. 1, ст. 4, п. 3, 4 ст.6), а також незастрахованих осіб (ст. 5, п. 2 ст. 6, ст.ст. 32, 33 Закону), дозволяє зробити висновок про два відносно самостійні види соціаль 353j96d 85;ого ризику, які стосуються населення України – соціаль 353j96d 85;ий ризик безробіття та соціаль 353j96d 85;ий ризик незайнятості.
– мають об’єктивний характер, існують поза свідомістю особи і можуть реалізуватися незалежно від її волі. Тому добровільна усвідомлена незайнятість не може розглядатися як реалізований страховий ризик безробіття чи незайнятості. Проте бажання людини її припинити, прагнення до зайнятості створює умови для надання їй соціаль 353j96d 85;ої допомоги за рахунок держави;
– мають суспільно значущий характер, стосуються тих осіб, чия діяльність спрямована на задоволення особистих чи суспільних потреб у незаборонений спосіб. Це зумовлює віднесення певних категорій осіб до зайнятого населення;
– створюють для особи стан соціаль 353j96d 85;ої незабезпеченості, обмежують нормаль 353j96d 85;у життєдіяльність людини;
– реалізація цих соціаль 353j96d 85;их ризиків створює потребу у наданні допомоги з боку держави чи суспільства, в тому числі матеріаль 353j96d 85;ої, а тому законодавство визнає їх юридично значимими (юридичними фактами). Звернення за допомогою породжує у громадянина обов’язок нею скористатися; в іншому разі вони втрачають право на певні її види;
Основні відмінності між соціаль 353j96d 85;им ризиком безробіття і незайнятості полягають у статусі відповідної особи. Соціаль 353j96d 85;ий ризик безробіття притаманний тим, хто вже має роботу або виконує інші види суспільно корисної діяльності, які приносять доход і дають можливість приймати участь у державному соціаль 353j96d 85;ому страхуванні на випадок безробіття. Втративши роботу, людина втрачає не тільки джерело до існування, але і джерело сплати страхових внесків.
Соціаль 353j96d 85;ий ризик безробіття можна визначити як імовірність настання матеріаль 353j96d 85;ої незабезпеченості внаслідок відсутності заробітку чи іншого трудового доходу через втрату роботи або іншого заняття. Безробітними є усі застраховані особи, які припинили працювати, причина ж звільнення враховується лише під час визначення обсягу та розміру допомоги і рівня соціаль 353j96d 85;их послуг.
Соціаль 353j96d 85;ий ризик незайнятості слід розглядати як імовірність настання соціаль 353j96d 85;ої незабезпеченості внаслідок відсутності можливості займатися суспільно значимою діяльністю, пов’язаною із задоволенням особистих та суспільних потреб, в тому числі отримувати певні доходи за наявності прагнення особи до такої діяльності.
|
